Рекордні призові: скільки зароблять збірні-учасниці чемпіонату світу-2022 з футболу
Від 20 листопада до 18 грудня відбудеться Чемпіонат світу з футболу 2022 року. На полях Катару 32 національні команди позмагаються за звання найсильнішої на планеті.
Міжнародна федерація футболу (ФІФА) вже оприлюднила грошові суми, які учасники Мундіалю зможуть отримати залежно від своїх результатів на турнірі.
Загальний призовий фонд ЧС-2022 становить 440 мільйонів доларів. Це абсолютний рекорд в історії планетарних першостей з футболу. Для порівняння, на попередньому чемпіонаті світу, який 2018 року приймала Росія, призовий фонд дорівнював 400 мільйонів доларів.
Скільки зароблять збірні на ЧС-2022
Традиційно найбільшу суму призових отримає переможець турніру – 42 мільйони доларів. Команда, яка програє у фіналі, заробить 30 мільйонів доларів.
Бронзовий призер Мундіалю збагатиться на 27 мільйонів доларів. Збірна, яка посяде четверте місце, отримає 25 мільйонів доларів.
Команди, які вилетять у чвертьфіналі, зароблять по 17 мільйонів доларів. Збірні, які зупиняться на стадії 1/8 фіналу, отримають по 13 мільйонів доларів.
Найменше грошей – по 9 мільйонів доларів – перепаде командам, які не зможуть подолати груповий етап ЧС-2022.
Також кожна збірна-учасниця Мундіалю додатково отримає 1,5 мільйона доларів для покриття витрат на підготовку до турніру.
Додаткові витрати на проведення ЧС-2022
Варто зазначити, що 440 мільйонів доларів – це сума призових, яку ФІФА розподілить між національними футбольними федераціями. Однак загальні витрати на організацію та проведення Мундіалю перевищують мільярд доларів.
Так, ще 370 мільйонів доларів отримають клуби, гравці яких викликані для участі в турнірі. Цікаво, що вперше від ЧС-1998 на світовій першості не зіграє жоден представник української Прем’єр-ліги.
Крім того, 220 мільйонів доларів підуть на страхування футболістів від травм. Ще 70 мільйонів доларів було витрачено на підготовку до турніру.
Читайте також:
Скільки сплачують за медалі чемпіонату світу
25 лютого в південнокорейському місті Пхьончхані завершилися XXIII Зимові Олімпійські ігри. Українську скарбничку спортивних здобутків поповнив лижник із Миколаєва Олександр Абраменко, який здобув золоту медаль у фрістайлі. Це перша в історії нашої держави олімпійська нагорода в цьому виді спорту, що робить її вдвічі ціннішою, адже традиційно Україна завойовує небагато медалей на зимових іграх. Міністерство молоді та спорту вже видало наказ про виплату чемпіону грошової винагороди у понад 3,3 млн грн, а у Миколаївській ОДА запевнили, що допоможуть Олександру владнати квартирне питання. Центр громадського моніторингу та контролю вирішив проаналізувати ситуацію з матеріальним забезпеченням спортсменів в Україні.
Надбавки, премії, зарплати
На сьогодні олімпійські премії в Україні вищі, ніж у більшості європейських країн. Наші атлети отримають 125 тис. дол. за «золото», 80 тис. дол. за «срібло» та 55 тис. дол. – за «бронзу». Навіть у США ці суми значно менші: за призові місця, здобуті в Південній Кореї, американським спортсменам виплатять 37,5 тис. дол., 22,5 тис. дол. та 15 тис. дол. відповідно. А в деяких країнах, зокрема у Норвегії, Швеції та Великій Британії, для олімпійців взагалі не передбачені преміальні за перемоги.
В Україні на великі гонорари можуть сподіватися не лише учасники Олімпіад. У 2016 році український уряд вдвічі збільшив премії для призерів чемпіонатів світу та Європи. Так, золота медаль Чемпіонату світу тягне за собою виплату 100 тис. грн, срібна – 70 тис. грн, а бронзова – 50 тис. грн. Раніше атлети одержували 50, 35 та 25 тис. грн відповідно. Зросли винагороди і для переможців Кубка світу, міжнародних юнацьких та юніорських змагань, Всесвітніх ігор, чемпіонатів світу та Європи серед неолімпійських видів спорту.
З цього року українські паралімпійці та дефлімпійці також зможуть розраховувати на вищі призові. Їхній розмір нарешті зрівняється з сумами, які одержають олімпійці.
«Це один із реальних, європейських кроків щодо забезпечення рівності, соціальної справедливості та недискримінації прав і свобод людини з інвалідністю в Україні», – наголосив Міністр молоді та спорту Ігор Жданов.
А от зарплати наших спортсменів важко назвати високими. У профільному міністерстві зазначають, що працюють над їхнім збільшенням. За твердженням Міністра молоді та спорту, базова ставка атлета ще у 2015 році складала 3-5 тис. грн на
місяць, наразі суми зросли.
«Штатна зарплата спортсмена складає 12-15 тис. грн на місяць, вони можуть ще отримувати стипендію Президента, від 6 до 12 тисяч на місяць. Може набігати непогано, але треба закріпити цей процес, щоб у мене не було проблем і скарг наших спортсменів щодо низької якості соціально-побутових умов їхнього життя. Зараз ми поставили завдання підняти зарплати провідним спортсменам, їх 100 чоловік, хоча б, щоб вони отримували 1-1,5 тис. дол. на місяць», – розповідає очільник відомства Ігор Жданов.
Наприкінці 2017 року глава держави Петро Порошенко призначив згадані стипендії 55 спортсменам-паралімпійцям і дефлімпійцям та 20 їхнім тренерам. А на початку цього року таке грошове «заохочення» одержали 48 спортсменів та 42 тренери з олімпійських видів спорту.
Без баз, але з держпідтримкою
Щоб показувати високі результати на престижних міжнародних змаганнях, спортсмени потребують олімпійських баз та центрів для тренувань. За словами українських чемпіонів, в Україні небагато таких місць.
«Якщо порівнювати, наприклад, цілі – просто тренуватися або тренуватися, щоб розраховувати на медалі вищих категорій – то, звичайно, мають бути відповідні умови. У нас, на жаль, їх немає», – зазначає олімпійський чемпіон 2016 року, гімнаст Олег Верняєв.
Держава успадкувала спортивну інфраструктуру ще з Союзу, яка за роки суттєво застаріла і потребує значних фінансових вливань та побудови нових об’єктів. Але, за словами експертів, це не входить до переліку нагальних державних завдань через серйозніші виклики, з якими Україна зіткнулася за останні 4 роки.
«Країна, яка воює, не може повноцінно фінансувати спорт. Також ментально зміщене коло зацікавлень і головних пріоритетів, спорт не є чимось основним», – пояснює спортивний експерт та оглядач Дмитро Лазуткін.
Тому нерідко українці змушені тренуватися за кордоном. Зокрема Олександр Абраменко відпрацьовував елементи своєї програми у Фінляндії. Компенсувати відсутність умов в Україні влада намагається державною підтримкою, щоб забезпечити спортсменам можливість відточувати навички на зборах в Європі та інших країнах.
«Ми нічого не потребуємо. І їздимо на ті збори, які заплановані. Фінансування з боку міністерства йде у повному обсязі», – ділиться досвідом Абраменко.
Втім, попри непрості умови, розвиток спортивної інфраструктури все ж відбувається. Лише минулого року було створено два державних центри олімпійської підготовки з легкої атлетики в Сумській та Волинській областях, а в Миколаєві побудували новий корпус спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з фехтування. В уряді зазначають, що завдяки децентралізації громади можуть активно впливати на ситуацію. За інформацією Міністерства молоді та спорту, в 2017 році в регіонах було профінансовано 84 спортивні проекти на суму 374 млн грн. Кошти надходили через Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР).
«Це понад 10% від усього обсягу фінансування ДФРР. Ми вперше маємо такий показник розбудови спортивної інфраструктури у регіонах», – наголосив Віце-прем’єр-міністр України Геннадій Зубко.
За словами голови Національного Олімпійського комітету Сергія Бубки, українські спортсмени вже активно готуються до літньої Олімпіади, яка відбудеться в 2020 році в Токіо. Комітет разом із Мінмолодьспорту визначили 19 пріоритетних видів спорту, які отримають максимальну державну підтримку та фінансування протягом наступних двох років. Експерти сподіваються, що це принесе очікувані результати, і наші атлети зможуть завоювати більше нагород, ніж на попередніх іграх.